Соціологія – це наука про поведінку стадної тварини в людині.

 Олександр Круглов.

Статистика – всё равно что купальник-бикини. То, что она показывает, весьма привлекательно, но куда интересней то, что она скрывает.

 

НЕИЗВЕСТНЫЙ АВТОР

(Библиотека 20-ти тысяч афоризмов)

 
 

Мета: формування знань студентів про сутність, основні складові і основи функціювання соціальної системи суспільства, його структури та різних сфер. Стратегічною метою є формування громадянськості особистості, яка володіє суспільними знаннями, має свою громадську позицію та вміє аналізувати соціальні явища та процеси.

Завдання: оволодіння основними поняттями соціологічної науки, методами знань про суспільство та методологією соціологічних досліджень, набуття навичок соціальної діяльності та поведінки, організованої та свідомої участі у громадському житті на рівні відтворення, та використання в житті та суспільній і професійній діяльності.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати: структуру суспільства, основні інститути суспільства, складові соціальних процесів, соціальні відносини, що структурують суб'єктів та об'єктів, основи їх діяльності у різних галузях суспільства;

вміти: оволодіти основними поняттями про суспільство на рівні відтворення та використання в житті, а також суспільній, політичній та професійній практиці; аналізувати суспільні та політичні процеси, самостійно і раціонально робити свій громадський і політичний вибір.





 

 

 

Людина — тварина політична.

Аристотель

Політика — це доля.

Наполеон



Уривок документальної стрічки, презентований вище, демонструє живі портрети людей, які фактично, протягом багатьох років ХХ століття та, навіть, після свого фізичного уходу з цього життя, були розпорядниками долі людської цивілізації. Саме так і виглядає образ верхівки «політичного Олімпу», якого прагне, хай і у таємних помислах, майже кожний. І так було споконвіку, і так буде надалі. Це невблаганний закон життя. Але чому ж людей нестримно тягнена цей «Олімп», тягне у той край, який ми називаємо дивакуватим словом «політика»? На це є одна чітка відповідь – люди хочуть влади, хочуть впливати на інших людей, підкоряти їх своїй волі у будь-який спосіб, інколи перетворюючи підкорених на справжніх «зомбі». Влада - поняття, багато у чому, ірраціональне. Воно своїм стрижнем уходить в глибини біологічного єства людини, її боротьбі за виживання і домінування над іншими. Тож влада і є справжнім «сценаристом» захоплювальної вистави, яку ми називаємо «політикою». Відтак всі закони написання та реалізації даного дійства і є об'єктом науки, пропонованої у курсі «Політологія». Та це і не наука у традиційному розумінні цього слова сенсі, бо «політика» - це справжнє, тонке і загадкове мистецтво, користуючись яким політики-митці управляють усім світом.

Мета: формування знань студентів про основи функціювання політичної системи суспільства, його структуру та різних сфер, політики, влади, основи державного устрою, основні принципи демократичного політичного режиму. Стратегічною метою є формування громадянськості особистості, яка володіє суспільними знаннями, має свою громадську позицію та вміє аналізувати соціальні явища та процеси.

Завдання: Оволодіти основними поняттями політичної науки, методами політичних знань та методологією соціологічних досліджень, набуття навичок соціальної діяльності та поведінки, організованої та свідомої участі у громадському житті на рівні відтворення, та використання в житті та суспільній і професійній діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні

знати: структуру політології як науки, основні політичні інститути суспільства, складові політичних процесів, політичні відносини, що структурують суб'єктів та об'єктів, основи їх діяльності у різних сферах політичних стосунків, сутність та структуру політики, влади, політичного конфлікту, основні політичні інститути, сутність політичних процесів, характер політичного лідерства, зміст державних відносин.

вміти: оволодіти основними поняттями про політику на рівні відтворення та використання в житті, а також суспільній, політичній та професійній практиці; аналізувати суспільні та політичні процеси, самостійно і раціонально робити свій громадський і політичний вибір.





Етика є естетика душі

П’ЄР РІВЕРДІ.

Естетика – матір етики

ЙОСИФ БРОДСЬКИЙ.

 
 

Не дивлячись на те, що етика і естетика є самостійними філософськими науками, обидві вони настільки пов’язані між собою, що в принципі складають одну наукову дисципліну. Один з найвідоміших філософів ХХ століття, Людвіг Вітгенштейн, так і сказав з цього приводу – «Етика і естетика – одне». Щоби поставити у даному питанні крапку, до цього афоризму можна було би додати ще і такий влучний вислів Л.М.Толстого: «Эстетическое и этическое — два плеча одного рычага: насколько удлиняется и облегчается одна сторона, настолько укорачивается и тяжелеет другая. Как только человек теряет нравственный смысл, так он делается особенно чувствителен к эстетическому». Але хотілося б так само коротко пояснити, що ж пов’язує між собою ці неординарні науки. І етика, і естетика насамперед є науками про прекрасне. Відрізняються вони лише тим, що етика вивчає прекрасне в людині та її діях, а естетика – прекрасне в творіннях людського духу. Стародавні греки напрочуд добре розуміли це і для позначки даного феномену утворили спеціальне поняття – калокагатія. Зовнішньо, фізично, прекрасними і внутрішньо, духовно досконалими – такими були мешканці легендарної Атлантиди за повідомленням Платона. Тож розберемося, як таким бути.

Мета: надання знань про сутність таких специфічних розділів філософської науки, як етика та естетика, розкриття особливостей відбиття ними буття і людини в їх взаємодії.

 Завдання: формування умінь аналізувати й оцінювати основні риси етичної, естетичної свідомості, здібностей мислити відносно виявлених закономірностей в області моральних взаємовідносин та художньої практики людини; засвоєння і використання отриманих навичок і знання в практичному житті.

 

знати:

-          предмет етики; історія розвитку моральних стосунків і основні етичні вчення від Стародавніх часів до сьогодення; категорії етичної свідомості і моральних взаємовідносин; провідні етичні проблеми сучасності; етика сімейних стосунків, біоетика; етикет і поведінка людини.

-          визначення і сутність поняття «естетика»; основні естетичні категорії і естетичні концепції Стародавнього світу, Середньовіччя, Відродження і Нового часу; новітні течії в розвитку естетичної думки і естетичні стилі ХIХ-ХХ ст.ст.; традиційні і сучасні види мистецтва (ХХ - поч. ХХІ ст.ст) в контексті європейської і світової естетики; основні положення постмодерністської естетики.

 вміти:

-                 вирізняти і аналізувати етичні форми суспільної свідомості; набувати та використовувати навички етичного, загальнокультурного аналізу суспільного життя; формувати практику власної поведінки на моральних цінностях і нормах;

-               вирізняти і аналізувати естетичні форми суспільної свідомості; набувати і використовувати навички естетичного, загальнокультурного аналізу суспільного життя; сприймати цінності художньо-творчого мислення

   
 

 

 

Релігія — взагалі остання й найвища сфера людської свідомості, вона є та галузь, що в неї людина вступає, як у сферу абсолютної істини.

Г. ГЕГЕЛЬ

 Вірю, бо абсурдно.

К. ТЕРТУЛЛІАН

   

 


Феноменальна сутність явища релігії полягає у тому, що вона є виразом ставлення людини до надприродної дійсності. Але де і у чому слід її шукати? Багато у чому відповідь на це питання залежать від того, хто шукає. Якщо той, хто питає, є адептом релігії у пошуках шляхів спасіння від неминучої смерті, то він шукатиме відповіді в зверненні до Бога. Якщо це ж питання ставить філософ, який прокинувся в середині самої людини, то він, прагнучи зрозуміти дійсність, яка його оточує, в такому порядку, в якому вона постає перед ним, шукатиме релігію в людині. Отже вибір завжди є справою самої людини.

 Мета: формування світоглядної культури на ґрунті надання знань з теоретичного релігієзнавства: розуміння наукових засад релігієзнавства, типології основних форм релігії,  стародавніх родоплемінних культів, національно-етнічних релігій, світових релігій, теорій виникнення релігії, сучасних нетрадиційних релігій або неокультів, релігійної картини в Україні, релігійних процесів у наш час, світової релігійної статистики, перспектив розвитку релігій у сучасному світі.

Завдання: основними завданнями вивчення дисципліни «Релігієзнавство» є надання знань про сутність релігійного сприйняття світу людиною на основі різних типів віровчення, релігійного змісту універсальної картини світу, системи поглядів на світ у цілому та ставлення людини до світу в чуттєвій та віро ймовірній площині.

 У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: що релігія — це складне явище соціального характеру, що воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним; що воно поєднує в собі елементи раціонального (наприклад, моральні настанови) та ірраціонального (наприклад, фантастичні образи надприродних істот). Знати, що релігія – це те, що робить людське життя осмисленим, забезпечуючи її найважливішим компонентом – "значенням".

вміти: пояснити, що релігія є символічною системою, необхідною для сприйняття цілісності світу, що вона забезпечує контакт індивіда зі світом як з єдиним цілим, в якому життя і дія мають певні кінцеві значення; вміти розтлумачувати основні складові будь-якої релігії і показувати, що релігія являє собою складний соціальний комплекс, який складається з вірувань (або міфів), тобто віри, яка допомагає людині зрозуміти, пояснити і певним чином упорядковувати своє життя.


  

 

 

«Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.»

ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ.

 

«Для нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові "вітчизна".»

ЦИЦЕРОН.

 

 

 

 

 

 

У свій час величний Т.Г.Шевченко, зустрічаючись з мінливою миттю життя в образі нового року, так звертався до нього: «Добридень же, новий годе, В торішній свитині. Що ти несеш в Україну В латаній торбині?». Тож мудре зауваження Тараса відповідає на питання кожного, хто замислюється над тим, що буде на нас чекати завтра, через рік, через віка і тисячоліття. Хто не хотів би цього знати?! А відповідь ховається у тій старій торбинці, яка сиротливо висить за нашими же плечима. І те, що в ній - радує більше дітей, ніж дорослих. Бо дорослі знають: там їх історія, їх минуле, минуле їх батьків і прабатьків, історія їх тріумфів і трагедій. Нестерпно важко повертатись у пережите, навіть не дивлячись на те, яким воно було. Та все одне, заглядати в цю торбину корисно всім. І не просто заглядати, перекладаючи старі речі з однієї купки до іншої, а старанно упорядковувати збережене, пригадувати вивітрене із пам'яті та знайомити із згаданим власних дітей.

 

Мета: формування системи знань про закономірності історичного розвитку українського народу, його державності, політичного життя, економіки, соціально-економічних відносин; виявлення особливостей духовної і культурної спадщини українців, їх національної ідеї та її місця в історії світової цивілізації.

 

Завдання: оволодіння історико-культурним понятійним апаратом, сумою конкретних знань історичних явищ, подій і фактів на рівні відтворення та використання в повсякденному житті; набуття вміння використання історико-культурного досвіду у вирішенні проблем сьогодення, визначенні свого місця в суспільному житті.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

Знати: основні теоретичні положення, важливі вузлові проблеми усіх тем програми, загальні закономірності історико-культурного розвитку; складні та. суперечливі явища, процеси в історії суспільно-політичного та духовно-культурного життя України у зв'язку із світовою цивілізацією; тенденції економічного розвитку України і, особливо, потенціал її науково-технологічного комплексу; добре орієнтуватись в історичних джерелах і новітній науковій літературі;

 

Вміти: синтезувати набуті знання у відповідне світосприйняття та високу політичну і духовну культуру; творчо застосовувати набуті знання з історії України та її культури у повсякденній діяльності, для орієнтації у суспільно-політичному житті, оцінки суспільних явищ, подій; формувати власну наукову позицію щодо актуальних проблем політичного та культурного сьогодення; самостійно осмислювати закономірності історичного розвитку.

 
 



"Дві речі сповнюють душу завжди новим і все сильнішим здивуванням і благоговінням, чим частіше і триваліше ми розмірковуємо про них, — це зоряне небо наді мною і моральний закон у мені".  

І.КАНТ

 

  


У мерехтінні буденних проблем, у гонитві за примарними цілями життя людина виснажує свої моральні і фізичні сили, своє здоров'я і саму наснагу жити. Саме тоді вона, незалежно від своїх успіхів, свого стану, свого віку і здобутків, підіймає очі в гору, дивиться у безкрає, бездонне зоряне небо та задається питаннями. «Що ж це все, що навколо мене? Чи є якійсь сенс у цьому всьому? Хто я тут і чому я тут?» Посильну відповідь на ці питання і спрямована дати наука філософія. Отже

 

мета викладання навчальної дисципліни:

Ø узагальнення знань студентів набутих ними у попередніх освітніх практиках та формування на цій основі цілісної наукової картини світу та світогляду;

Ø формування культури філософського мислення, світоглядної та методологічної культури користування мудрістю накопиченою людством за всю історію існування;

Ø навчання навивкам зіставлення філософських, світоглядних ідей з практикою суспільного життя

Ø розвиток вміння аналізувати світоглядні проблеми на підставі критичного залучення масиву аргументів щодо тих чи інших філософських концепцій, явищ і процесів навколишньої дійсності;

завданням філософії ж є: надання знань про сутність філософської пропедевтики та історію світової і вітчизняної філософської думки, про теоретичні засади філософського світосприйняття, розуміння категорій і принципів онтології (філософії буття), про гносеологію (філософію пізнання), діалектику (філософії розвитку), методологію, аксіологію (філософію цінностей), про філософську антропологію, соціальну філософію, філософію історії та філософію науки.

 У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: основні етапи поступу філософського мислення, категорії філософії, принципи взаємодії буття і людини, основи пізнавальної діяльності людини, особливості розвитку суспільної свідомості та свідомості індивідууму, світоглядні, соціально-історичні й духовно-культурні особливості розвитку людського суспільства.

вміти: визначати і наводити приклади основних положень, принципів філософсько-світоглядного мислення, відрізняти особливості перед-філософської та пара-філософської культури, їх взаємодію з класичною філософією, аналізувати, порівнювати, узагальнювати філософський зміст тієї інформації, з якою приходиться працювати або в контексті якої доводиться перебувати; давати узагальнені філософсько-світоглядні характеристики явищам соціально-культурного буття.