Expand all

Приймальна комісія

Практика

СОЦІОЛОГІЯ



 

 

Соціологія – це наука про поведінку стадної тварини в людині.

 Олександр Круглов.

Статистика – всё равно что купальник-бикини. То, что она показывает, весьма привлекательно, но куда интересней то, что она скрывает.

 

НЕИЗВЕСТНЫЙ АВТОР

(Библиотека 20-ти тысяч афоризмов)

 
 

Мета: формування знань студентів про сутність, основні складові і основи функціювання соціальної системи суспільства, його структури та різних сфер. Стратегічною метою є формування громадянськості особистості, яка володіє суспільними знаннями, має свою громадську позицію та вміє аналізувати соціальні явища та процеси.

Завдання: оволодіння основними поняттями соціологічної науки, методами знань про суспільство та методологією соціологічних досліджень, набуття навичок соціальної діяльності та поведінки, організованої та свідомої участі у громадському житті на рівні відтворення, та використання в житті та суспільній і професійній діяльності.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати: структуру суспільства, основні інститути суспільства, складові соціальних процесів, соціальні відносини, що структурують суб'єктів та об'єктів, основи їх діяльності у різних галузях суспільства;

вміти: оволодіти основними поняттями про суспільство на рівні відтворення та використання в житті, а також суспільній, політичній та професійній практиці; аналізувати суспільні та політичні процеси, самостійно і раціонально робити свій громадський і політичний вибір.



ПОЛІТОЛОГІЯ



 

 

 

Людина — тварина політична.

Аристотель

Політика — це доля.

Наполеон



Уривок документальної стрічки, презентований вище, демонструє живі портрети людей, які фактично, протягом багатьох років ХХ століття та, навіть, після свого фізичного уходу з цього життя, були розпорядниками долі людської цивілізації. Саме так і виглядає образ верхівки «політичного Олімпу», якого прагне, хай і у таємних помислах, майже кожний. І так було споконвіку, і так буде надалі. Це невблаганний закон життя. Але чому ж людей нестримно тягнена цей «Олімп», тягне у той край, який ми називаємо дивакуватим словом «політика»? На це є одна чітка відповідь – люди хочуть влади, хочуть впливати на інших людей, підкоряти їх своїй волі у будь-який спосіб, інколи перетворюючи підкорених на справжніх «зомбі». Влада - поняття, багато у чому, ірраціональне. Воно своїм стрижнем уходить в глибини біологічного єства людини, її боротьбі за виживання і домінування над іншими. Тож влада і є справжнім «сценаристом» захоплювальної вистави, яку ми називаємо «політикою». Відтак всі закони написання та реалізації даного дійства і є об'єктом науки, пропонованої у курсі «Політологія». Та це і не наука у традиційному розумінні цього слова сенсі, бо «політика» - це справжнє, тонке і загадкове мистецтво, користуючись яким політики-митці управляють усім світом.

Мета: формування знань студентів про основи функціювання політичної системи суспільства, його структуру та різних сфер, політики, влади, основи державного устрою, основні принципи демократичного політичного режиму. Стратегічною метою є формування громадянськості особистості, яка володіє суспільними знаннями, має свою громадську позицію та вміє аналізувати соціальні явища та процеси.

Завдання: Оволодіти основними поняттями політичної науки, методами політичних знань та методологією соціологічних досліджень, набуття навичок соціальної діяльності та поведінки, організованої та свідомої участі у громадському житті на рівні відтворення, та використання в житті та суспільній і професійній діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні

знати: структуру політології як науки, основні політичні інститути суспільства, складові політичних процесів, політичні відносини, що структурують суб'єктів та об'єктів, основи їх діяльності у різних сферах політичних стосунків, сутність та структуру політики, влади, політичного конфлікту, основні політичні інститути, сутність політичних процесів, характер політичного лідерства, зміст державних відносин.

вміти: оволодіти основними поняттями про політику на рівні відтворення та використання в житті, а також суспільній, політичній та професійній практиці; аналізувати суспільні та політичні процеси, самостійно і раціонально робити свій громадський і політичний вибір.



ЕТИКА ТА ЕСТЕТИКА



Етика є естетика душі

П’ЄР РІВЕРДІ.

Естетика – матір етики

ЙОСИФ БРОДСЬКИЙ.

 
 

Не дивлячись на те, що етика і естетика є самостійними філософськими науками, обидві вони настільки пов’язані між собою, що в принципі складають одну наукову дисципліну. Один з найвідоміших філософів ХХ століття, Людвіг Вітгенштейн, так і сказав з цього приводу – «Етика і естетика – одне». Щоби поставити у даному питанні крапку, до цього афоризму можна було би додати ще і такий влучний вислів Л.М.Толстого: «Эстетическое и этическое — два плеча одного рычага: насколько удлиняется и облегчается одна сторона, настолько укорачивается и тяжелеет другая. Как только человек теряет нравственный смысл, так он делается особенно чувствителен к эстетическому». Але хотілося б так само коротко пояснити, що ж пов’язує між собою ці неординарні науки. І етика, і естетика насамперед є науками про прекрасне. Відрізняються вони лише тим, що етика вивчає прекрасне в людині та її діях, а естетика – прекрасне в творіннях людського духу. Стародавні греки напрочуд добре розуміли це і для позначки даного феномену утворили спеціальне поняття – калокагатія. Зовнішньо, фізично, прекрасними і внутрішньо, духовно досконалими – такими були мешканці легендарної Атлантиди за повідомленням Платона. Тож розберемося, як таким бути.

Мета: надання знань про сутність таких специфічних розділів філософської науки, як етика та естетика, розкриття особливостей відбиття ними буття і людини в їх взаємодії.

 Завдання: формування умінь аналізувати й оцінювати основні риси етичної, естетичної свідомості, здібностей мислити відносно виявлених закономірностей в області моральних взаємовідносин та художньої практики людини; засвоєння і використання отриманих навичок і знання в практичному житті.

 

знати:

-          предмет етики; історія розвитку моральних стосунків і основні етичні вчення від Стародавніх часів до сьогодення; категорії етичної свідомості і моральних взаємовідносин; провідні етичні проблеми сучасності; етика сімейних стосунків, біоетика; етикет і поведінка людини.

-          визначення і сутність поняття «естетика»; основні естетичні категорії і естетичні концепції Стародавнього світу, Середньовіччя, Відродження і Нового часу; новітні течії в розвитку естетичної думки і естетичні стилі ХIХ-ХХ ст.ст.; традиційні і сучасні види мистецтва (ХХ - поч. ХХІ ст.ст) в контексті європейської і світової естетики; основні положення постмодерністської естетики.

 вміти:

-                 вирізняти і аналізувати етичні форми суспільної свідомості; набувати та використовувати навички етичного, загальнокультурного аналізу суспільного життя; формувати практику власної поведінки на моральних цінностях і нормах;

-               вирізняти і аналізувати естетичні форми суспільної свідомості; набувати і використовувати навички естетичного, загальнокультурного аналізу суспільного життя; сприймати цінності художньо-творчого мислення

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

   
 

 

 

Релігія — взагалі остання й найвища сфера людської свідомості, вона є та галузь, що в неї людина вступає, як у сферу абсолютної істини.

Г. ГЕГЕЛЬ

 Вірю, бо абсурдно.

К. ТЕРТУЛЛІАН

   

 


Феноменальна сутність явища релігії полягає у тому, що вона є виразом ставлення людини до надприродної дійсності. Але де і у чому слід її шукати? Багато у чому відповідь на це питання залежать від того, хто шукає. Якщо той, хто питає, є адептом релігії у пошуках шляхів спасіння від неминучої смерті, то він шукатиме відповіді в зверненні до Бога. Якщо це ж питання ставить філософ, який прокинувся в середині самої людини, то він, прагнучи зрозуміти дійсність, яка його оточує, в такому порядку, в якому вона постає перед ним, шукатиме релігію в людині. Отже вибір завжди є справою самої людини.

 Мета: формування світоглядної культури на ґрунті надання знань з теоретичного релігієзнавства: розуміння наукових засад релігієзнавства, типології основних форм релігії,  стародавніх родоплемінних культів, національно-етнічних релігій, світових релігій, теорій виникнення релігії, сучасних нетрадиційних релігій або неокультів, релігійної картини в Україні, релігійних процесів у наш час, світової релігійної статистики, перспектив розвитку релігій у сучасному світі.

Завдання: основними завданнями вивчення дисципліни «Релігієзнавство» є надання знань про сутність релігійного сприйняття світу людиною на основі різних типів віровчення, релігійного змісту універсальної картини світу, системи поглядів на світ у цілому та ставлення людини до світу в чуттєвій та віро ймовірній площині.

 У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: що релігія — це складне явище соціального характеру, що воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним; що воно поєднує в собі елементи раціонального (наприклад, моральні настанови) та ірраціонального (наприклад, фантастичні образи надприродних істот). Знати, що релігія – це те, що робить людське життя осмисленим, забезпечуючи її найважливішим компонентом – "значенням".

вміти: пояснити, що релігія є символічною системою, необхідною для сприйняття цілісності світу, що вона забезпечує контакт індивіда зі світом як з єдиним цілим, в якому життя і дія мають певні кінцеві значення; вміти розтлумачувати основні складові будь-якої релігії і показувати, що релігія являє собою складний соціальний комплекс, який складається з вірувань (або міфів), тобто віри, яка допомагає людині зрозуміти, пояснити і певним чином упорядковувати своє життя.


ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  

 

 

«Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.»

ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ.

 

«Для нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові "вітчизна".»

ЦИЦЕРОН.

 

 

 

 

 

 

У свій час величний Т.Г.Шевченко, зустрічаючись з мінливою миттю життя в образі нового року, так звертався до нього: «Добридень же, новий годе, В торішній свитині. Що ти несеш в Україну В латаній торбині?». Тож мудре зауваження Тараса відповідає на питання кожного, хто замислюється над тим, що буде на нас чекати завтра, через рік, через віка і тисячоліття. Хто не хотів би цього знати?! А відповідь ховається у тій старій торбинці, яка сиротливо висить за нашими же плечима. І те, що в ній - радує більше дітей, ніж дорослих. Бо дорослі знають: там їх історія, їх минуле, минуле їх батьків і прабатьків, історія їх тріумфів і трагедій. Нестерпно важко повертатись у пережите, навіть не дивлячись на те, яким воно було. Та все одне, заглядати в цю торбину корисно всім. І не просто заглядати, перекладаючи старі речі з однієї купки до іншої, а старанно упорядковувати збережене, пригадувати вивітрене із пам'яті та знайомити із згаданим власних дітей.

 

Мета: формування системи знань про закономірності історичного розвитку українського народу, його державності, політичного життя, економіки, соціально-економічних відносин; виявлення особливостей духовної і культурної спадщини українців, їх національної ідеї та її місця в історії світової цивілізації.

 

Завдання: оволодіння історико-культурним понятійним апаратом, сумою конкретних знань історичних явищ, подій і фактів на рівні відтворення та використання в повсякденному житті; набуття вміння використання історико-культурного досвіду у вирішенні проблем сьогодення, визначенні свого місця в суспільному житті.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

Знати: основні теоретичні положення, важливі вузлові проблеми усіх тем програми, загальні закономірності історико-культурного розвитку; складні та. суперечливі явища, процеси в історії суспільно-політичного та духовно-культурного життя України у зв'язку із світовою цивілізацією; тенденції економічного розвитку України і, особливо, потенціал її науково-технологічного комплексу; добре орієнтуватись в історичних джерелах і новітній науковій літературі;

 

Вміти: синтезувати набуті знання у відповідне світосприйняття та високу політичну і духовну культуру; творчо застосовувати набуті знання з історії України та її культури у повсякденній діяльності, для орієнтації у суспільно-політичному житті, оцінки суспільних явищ, подій; формувати власну наукову позицію щодо актуальних проблем політичного та культурного сьогодення; самостійно осмислювати закономірності історичного розвитку.

 
 

ФІЛОСОФІЯ



"Дві речі сповнюють душу завжди новим і все сильнішим здивуванням і благоговінням, чим частіше і триваліше ми розмірковуємо про них, — це зоряне небо наді мною і моральний закон у мені".  

І.КАНТ

 

  


У мерехтінні буденних проблем, у гонитві за примарними цілями життя людина виснажує свої моральні і фізичні сили, своє здоров'я і саму наснагу жити. Саме тоді вона, незалежно від своїх успіхів, свого стану, свого віку і здобутків, підіймає очі в гору, дивиться у безкрає, бездонне зоряне небо та задається питаннями. «Що ж це все, що навколо мене? Чи є якійсь сенс у цьому всьому? Хто я тут і чому я тут?» Посильну відповідь на ці питання і спрямована дати наука філософія. Отже

 

мета викладання навчальної дисципліни:

Ø узагальнення знань студентів набутих ними у попередніх освітніх практиках та формування на цій основі цілісної наукової картини світу та світогляду;

Ø формування культури філософського мислення, світоглядної та методологічної культури користування мудрістю накопиченою людством за всю історію існування;

Ø навчання навивкам зіставлення філософських, світоглядних ідей з практикою суспільного життя

Ø розвиток вміння аналізувати світоглядні проблеми на підставі критичного залучення масиву аргументів щодо тих чи інших філософських концепцій, явищ і процесів навколишньої дійсності;

завданням філософії ж є: надання знань про сутність філософської пропедевтики та історію світової і вітчизняної філософської думки, про теоретичні засади філософського світосприйняття, розуміння категорій і принципів онтології (філософії буття), про гносеологію (філософію пізнання), діалектику (філософії розвитку), методологію, аксіологію (філософію цінностей), про філософську антропологію, соціальну філософію, філософію історії та філософію науки.

 У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: основні етапи поступу філософського мислення, категорії філософії, принципи взаємодії буття і людини, основи пізнавальної діяльності людини, особливості розвитку суспільної свідомості та свідомості індивідууму, світоглядні, соціально-історичні й духовно-культурні особливості розвитку людського суспільства.

вміти: визначати і наводити приклади основних положень, принципів філософсько-світоглядного мислення, відрізняти особливості перед-філософської та пара-філософської культури, їх взаємодію з класичною філософією, аналізувати, порівнювати, узагальнювати філософський зміст тієї інформації, з якою приходиться працювати або в контексті якої доводиться перебувати; давати узагальнені філософсько-світоглядні характеристики явищам соціально-культурного буття.


Англійська мова для міжнародного спілкування - 1 семестр вивчення